Psychodiagnostics in the differential diagnosis of depressive disorders of adolescence and young adulthood

Abstract

One of the most important problems of clinical psychiatry now is depressive disorders (DD) in adolescents and young adults. They are especially often comorbid with different manifestative features of self-destructive behavior (SDB). Therefore, the intime quality diagnostics and effective treatment of these psychopathological disorders are constantly focused by researchers and require further study.

Objective: to study the clinical features of DD and their comorbidity with other psychopathological disorders in adolescence and young adulthood according to sex, and to determine the effectiveness of psychodiagnostic methods in the diagnostics and treatment of these disorders.

Materials and Methods. There were examined 64 outpatients (15 – 19 years old) in the study: 14 boys (21.9%, mean age – 17.2 ± 1.5) and 50 girls (78.1%, mean age – 16.6 ± 2.1) with DD, according to the ICD-10. The study included a psychodiagnostic exam with the Beck Depression Inventory (BDI), the Drawing test of E. Warthegg (WZT), and the Purpose in Life Test (PIL). 

Results. The study identified various types of DD with syndromes comorbidity in the patients. Hystero-depressive syndrome was the most common diagnosis. Girls showed a significant prevalence of these symptoms as well as the depressive-depersonalization/derealization symptom complex, while boys were more likely to have depressive-obsessive and anxiety-depressive syndromes. All examined patients had manifestative features of SDB: suicidal tendencies, suicidal thoughts, and suicidal fantasies. Suicidal thoughts, as well as non-suicidal self-cutting and excoriation in total, were significantly prevalent in girls (p=0.042 and p=0.017).

The results of the BDI scale, as part of the psychodiagnostic study, showed that severe depression was significantly more common in girls compared to boys (p=0.007).

The study conducted the interpretative analyses of an image content and drawing characteristics according to the WZT. Based on the data formalized by the R. Likert scale, the following types of drawings were identified: primitive, narrative and creative. The 'primitive' drawing was the most frequent type in all patients, with a statistically significant prevalence among boys (p=0.047). Girls showed a higher prevalence of 'creative' drawings compared to boys (p=0.044), with a 4.89 times higher frequency.

The results of the PIL test showed that 87.3% of the examined patients had substantially low score of total test index in relation to an average level of normality by sex. And the level of the self-awareness and life meaning averaged 55.1% in boys and only 29.7% in girls, according to the average normative indicators for the test subscales.

Conclusions. The study proved the importance of using the BDI, WZT and PIL tests in the differential diagnostics of DD in adolescents and young adults to define the strategy of pharmacotherapy and psychotherapy for these patients.

Вступ .

Депресія в підлітковому та молодому віці є одним з найрозповсюджених та тяжких психічних розладів сьогодення. Найвищий рівень захворюваності на депресівні розлади (ДР) спостерігається серед людей віком 20 – 24 роки, другі за частотою – підлітки та молоді люди віком 15 – 19 років, а потім – 10 – 14 років [1]. Саме у періоді становлення дорослості та пошуку власної особистісної ідентичності значну негативну роль в цьому процесі відіграють проблеми з психічним здоров'ям [2]. Підлітки особливо вразливі до розвитку афективних розладів та проблем зі сном [3]. Сталими також, нажаль, є дані про зростання рівня саморуйнівної поведінки (СрПв) серед підлітків та молоді. Ще на початку пандемії COVID-19 у всьому світі з'явилося занепокоєння щодо поширених хвиль ДР та самогубств серед молоді [4].

Тому ефективна та своєчасна діагностика ДР серед молодших вікових груп, вивчення їх синдромально-нозологічних особливостей, а також коморбідності з іншими психопатологічними порушеннями є вкрай актуальною задачею сучасної психіатрії.

Мета вивчити клінічні особливості ДР в підлітковому та молодому віці та їх коморбідність з іншими психопатологічними порушеннями у відповідності до статі, а також визначити ефективність застосування психодіагностичних методів у діагностиці та лікуванні цих порушень.

Матеріали та методи дослідження.

На базі кафедри психіатрії психотерапії та медичної психології Національного медичного університету імені П. Л. Шупика у 2023-24 рр. нами було проведено дослідження 64 амбулаторних пацієнтів у віці 15 – 19 років: 14 юнаків (21,9%, середній вік – 17,2±1,5) та 50 дівчат (78,1%, середній вік – 16,6 ±2,1). Дослідження проводили з дотриманням етики, захисту прав, добробуту та конфіденційності учасників відповідно до рекомендацій комісії з біоетіки НУОЗ України ім. П. Л. Шупика

Критеріями включення в дослідженні були: а) симптоми ДР, відповідно до Міжнародної класифікації хвороб для статистики смертності та захворюваності 10-го перегляду [5]; б) легкий, помірний чи важкий рівень депресії за шкалою депресії А. Бека (BDI, відсікання < 14 балів) [6,7].

В дослідження не були включені пацієнти, які мали в минулому або на час клінічної оцінки стану психотичні епізоди, органічні розлади головного будь-якого генезу, вживання психоактивних речовин протягом останніх 3 місяців.

Всім учасникам проводилося напівструктуроване клінічне інтерв’ю задля визначення особливостей нозологічної приналежності ДР, їх синдромальної структури та проявів СрПв.

У психодіагностичній частині дослідження було використано: опитувальник депресії А. Бека (BDI), графічний тест Е. Вартегга (Wartegg-Zeichentest, WZT) [8], тест «Мета в житті» Дж. Крамбо та Л. Махоліка (Purpose-in-Life Test) в адаптації Д. О. Леонтьєва - тест «Смисложиттєві орієнтації» (СЖО) [9,10]. Статистичний аналіз отриманих даних проводився за допомогою програми IBM SPSS Statistics з використанням χ²-квадрат тесту.

Результати та обговорення .

Результати розподілу обстежених пацієнтів за нозологією та провідним клінічним синдромом представлені в табл. 1 та 2.

Таблиця 1. Розподіл обстежених хворих за нозологічним варіантом ДР, відповідно до статі, абс. (%)

Варіант ДР	Всього, n=64	Юнаки, n=14	Дівчата, n=50	χ²-test, р
Депресивний розлад поведінки (F 92.0)	25 (39,1)	2 (14,3)	23 (46,0)	0,031574*
Дистимія (F 34.1)	25 (39,1)	8 (57,1)	17 (34,0)	0,116706
Великий депресивний епізод (F 32.1-2)	12 (18,8)	3 (21,4)	9 (18,0)	0,771427
Розлад адаптації (F 43.2)	2 (3,1)	1 (7,1)	1 (2,0)	0,328304

* p<0,05

Було виявлено, що депресивний розлад поведінки (ДРП) був основним діагнозом, який виставлявся пацієнтам у віці 15 – 17 років. І тільки серед цих пацієнтів було зафіксовано статистично значуще переважання ДРП в дівчат. Інші нозологічні варіанти фіксувалися у хворих 18 – 19 років без значного переважання відповідно до статі. Але важливим результатом дослідження став висновок щодо наявної тенденції формування хронічних форм ДР в цій віковій групі, які були діагностовані в 96,9% випадків (62 особи серед усіх пацієнтів). І лише у 2 пацієнтів було виявлено розлад адаптації як гострий первинний варіант ДР.

Нами було виявлено достовірне переважання ДПР серед дівчат підліткового віку, що з урахуванням інших даних дослідження, свідчило про їх суттєву вразливість до тривалого та/або повторного стресового впливу, основним чинником якого були тривалі проблемні стосунки з найближчим оточенням, насамперед, батьками, а також друзями. 50 осіб серед всіх пацієнтів (78,1% випадків: 39 дівчат – 78,0% з опитаних, 8 юнаків – 57,1%) постійні конфліктні відносини в родині (з батьками та сіблінгами) як один з основних приводів формування ДР. Більшість з пацієнтів – 42 з опитаних (65,7% випадків) засвідчили, що родинні взаємини почали погіршуватися ще в період лок-дауну на тлі пандемії COVID-19 (2020 – 2021 рр.) з посиленням конфліктів, непорозуміння, взаємних образ тощо з початком війни. Особливо про такий негативний вплив девіантних дитячо-батьківських відносин на формування ДР при проведенні клінічного інтерв’ю свідчили дівчата, які перенесли окупацію (13 опитаних пацієнток – 24,1% випадків), а також важкі випробування під час евакуації, яка викликала значне погіршення побутових умов та родинних взаємовідносин переважно з мамами (22 особи – 40,7% опитаних дівчат).

Також важливий патогенний вплив щодо розвитку різних варіантів ДР мали відчуття одинокості (92,2% – 59 осіб серед всіх пацієнтів) особливо на тлі відсутності друзів або сварок з ними, а також булінг в школі (39,1% – 25 осіб серед всіх пацієнтів) і страх смерті внаслідок бомбардування чи проблем, пов’язаних з блек-аутами, як прямих наслідків стресу війни, що було зафіксовано в 16 осіб (25,0% випадків серед всіх пацієнтів, які були оглянуті в 2022 та взимку 2023 рр.).

У переважної кількості обстежених пацієнтів було виявлено синдромальну коморбідність, що стало важливим результатом дослідження. Так в 56 випадках (87,5%) було зафіксовано декілька синдромально комбінованих варіантів ДР, що суттєво обтяжувало їх перебіг (див. табл. 2).

Також в ході дослідження було виявлено значні відмінності синдромальної представленості серед юнаків та дівчат щодо провідної клінічної картини ДР. В цілому серед обстежених пацієнтів переважала істеро-депресивна симптоматика (65,6% випадків), яка також достовірно домінувала у дівчат (74,0% випадків, більш ніж вдвічі частіше, ніж у юнаків) часто з проявами синдрому множинної особистості або обтяжена проявами синдрому деперсоналізації-дереалізації (58,0% випадків, що в 2,71 рази частіше ніж у юнаків, р=0,014).

Таблиця 2. Розподіл обстежених хворих за провідним клінічним синдромом, відповідно до статі, абс. (%)

Синдроми	Всього, n=64	Юнаки, n=14	Дівчата, n=50	χ²-test, р
Істеро-депресивний	42 (65,6)	5 (35,7)	37 (74,0)	0,007679*
Депресивно-деперсоналізаційний /дереалізаційний	32 (50)	3 (21,4)	29 (58,0)	0,015564*
Депресивно-дисфоричний	30 (46,9)	4 (28,6)	26 (52,0)	0,120497
Депресивно-обсесивний	21 (32,8)	12 (85,7)	9 (18,0)	0,000002*
Тривожно-депресивний	20 (31,3)	8 (57,1)	12 (24,0)	0,018042*
Депресивно-іпохондричний	18 (28,1)	3 (21,4)	15 (30,0)	0,528375
Депресивний	8 (12,5)	6 (42,9)	2 (4,0)	0,000102*

* p<0,05

Треба зазначити, що не дивлячись на відсутність статистичної достовірності серед дівчат майже вдвічі частіше зустрічалися інші варіанти депресивної симптоматики у поєднанні з конверсійною (соматоформною) симптоматикою (депресивно-іпохондричний синдром) та проявами дисфорії.

Тоді як серед юнаків було зафіксовано значне переважання депресивно-обсесивного, тривожно-депресивного і, власне, депресивного синдромів. Так, депресивно-обсесивний синдром в 4,8 рази частіше зустрічався серед юнаків в порівнянні з дівчатами, (p=0,000). Також серед юнаків було отримано статистично значущі результати переважання тривожно-депресивного симптомокомплексу (в 2,4 рази частіше, p=0,018), а депресивного синдрому – в 10,5 разів частіше (p=0,000), але при його найменшій кількості серед всіх виявлених синдромів (12,5% випадків серед всіх обстежених пацієнтів).

Неочікуваним, але важливим результатом проведеного дослідження було виявлення у всіх обстежених пацієнтів проявів СрПв, хоча це і не було прямим фокусом діагностичного вивчення проявів ДР у дослідженні. Ці дані наведені в табл. 3.

Таблиця 3 Розподіл обстежених хворих за проявами СрПв, відповідно до статі, абс. (%)

Прояви СрПв	Всього, n=64	Юнаки, n=14	Дівчата, n=50	χ²-test, р
Суїцидальні думки	42 (65,6)	6 (42,9)	36 (72,0)	0,04243*
Несуїцидальні самопорізи	40 (62,5)	5 (35,7)	35 (70,0)	0,01917*
Стійкі суїцидальні тенденції	13 (20,3)	5 (35,7)	8 (16,0)	0,105113
Суїцидальні фантазії	13 (20,3)	3 (21,4)	10 (20,0)	0,906518
Суїцидальна спроба	12 (18,8)	2 (14,3)	10 (20,0)	0,628257
Неодноразові суїцидальні спроби	7 (10,9)	2 (14,3)	5 (10,0)	0,649739
Екскоріації	3 (4,7)	-	3 (6,0)	0,347843

* p<0,05

Важливим фактом дослідження стало те, що внутрішні форми СрПв, такі як стійкі суїцидальні тенденції, суїцидальні думки та суїцидальні фантазії. були зафіксовані в усіх пацієнтів. Найчастіше серед всіх обстежених пацієнтів спостерігалися саме суїцидальні думки із достовірним переважанням у дівчат (в 1,71 рази частіше ніж у юнаків, р=0,042). Але за сукупністю випадків ще частіше (67,2% в цілому серед обстежених пацієнтів) виявлялися несуїцидальні самопорізи та екскоріації як прояв зовнішніх форм аутодеструктивної поведінки. Серед дівчат несуїцидальні самопорізи зустрічалися в 1,96 рази частіше ніж у юнаків (р=0,017), серед яких не було зафіксовано жодного випадка аутодеструктивного роздирання шкіри. Тоді як стійкі суїцидальні тенденції переважали у хлопців, хоча і без статистичної достовірності (в 2,23 рази, р=0,105). Це в поєднанні з наявністю гострої тривожно-депресивної та депресивно-обсесивної симптоматики, здебільшого домінувавшої у хлопців, свідчило про тяжкий перебіг ДР в них з високим ризиком реалізації первинних чи повторних суїцидальних спроб.

У проведеному психодіагностичному дослідженні за результатами, згідно шкали BDI (див. табл. 4), було виявлено, що більшість обстежених пацієнтів (71,9% випадків в цілому) мали тяжкий перебігу депресії. Отримано статистично підтверджені результати переважання (в 1,98 рази) тяжкого рівня депресії в дівчат у порівнянні з юнаками (р=0,007): середні значення в 39,8±5,83 і 37,2±4,2 відповідно. Тоді як в цілому в юнаків випадки з помірним та легким рівнем депресії за BDI зустрічалися більш, ніж в половині осіб (57,1%, в 2,9 рази частіше, ніж у дівчат). Ці дані засвідчили, що перебіг ДР у дівчат в підлітковому віці мав суттєво більш важкий перебіг. Але треба відзначити попередній характер цих результатів, тому що у наборі пацієнтів до дослідження за самозверненням було набагато менше юнаків.

Таблиця 4. Розподіл обстежених хворих за рівнем тяжкості ДР, згідно шкали BDI, відповідно до статі, абс. (%)

Рівень важкості депресії (бали за BDI)	Всього, n=64	Юнаки, n=14	Дівчата, n=50	χ²-test, р
Тяжка депресія (≥29)	46 (71,9)	6 (42,9)	40 (80,0)	0,006293*
Помірна депресія (20 – 28)	15 (23,4)	6 (42,9)	9 (18,0)	0,052301
Легка депресія (14 – 19)	4 (4,7)	2 (14,3)	1 (2,0)	0,054572

* p<0,05

В ході психодіагностичного дослідження було проведено тестування за графічним тестом Е. Вартегга (WZT), стимульний матеріал якого має 8 рівномірних квадратів (пацієнтам в дослідженні він надавалася у роздрукованому вигляді на папері формату А5) – в кожному з них є початковий елемент зображення, яке потрібно продовжити, аби утворився цілісний малюнок. За суттю WZT: 1-й квадрат відображає его-концепцію людини, базовий світогляд «Я»; 2-й – соціальні аспекти особистості; 3-й – мотиваційну основу особистісної активності, плани на майбутнє; 4-й – наявні негативні емоції (як особистісні характеристики чи ситуативно сформовані прояви: почуття страху, провини, сорому); 5-й – спосіб подолання перешкод, характеристики вольової активності; 6-й – характер та націленість у взаємозв’язках з близьким оточенням; 7-й – емоційну чутливість, схильність до інтуїції; 8-й – внутрішнє відчуття захищеності.

Для подальшої інтерпретації малюнків за WZT, нами було використану шкалу Р. Лайкерта, як спосіб формалізації отриманих даних [11]. Відповідно до цього кожний квадрат WZT визначався за змістовним типом зображення та особливостями малювання. А саме:

0 балів присвоювалися малюнку з характеристиками «примітивності» за наступними критеріями: простий, збіднений змістовний характер зображення у квадрат-малюнках, який не включав прив’язку до певних послідовних дій в контексті малюнку, з слабким натиском при малюванні;

1 бал – при наявності «сюжетності», коли малюнок мав певний зміст зображення з відокремлюванням серед інших квадрат-малюнків та/або прив’язку до певної дії чи сюжету і був виконаний з середнім натиском при малюванні;

2 бали – при наявності «творчості» у зображенні, яке у квадрат-малюнках мало виразний характер, передаючі емоційність й певну творчість інтерпретації змісту та/або контекст мав прояви демонстративності у сюжеті або виходу за межі квадрату, а натиск при малюванні мав досить виражений характер натискання.

Нижче наведені приклади малюнків різного за змістовним типом зображення та особливостями малювання (примітивний, сюжетний, творчій).

Малюнок 1. Приклад малюнку «примітивного» характеру.

Пацієнтка Д., 15 років; ДРП, і стеро-депресивно-іпохондричний синдром , суїцидальна спроба, н есуїцидальні екскоріації, суїцидальні думки ; BDI=36 б алів ; СЖО = 31 б алів . Назви до малюнку: 1. Яблуко; 2. Миша; 3. Паркан; 4. Браслет; 5. Меч; 6. Дошка; 7. Малюнок; 8. М’яч.

Малюнок 2. Приклад малюнку «примітивного» характеру.

Пацієнтка П., 15 років; ДРП , тривожно-депресивн ий синдром з дереалізаційно-депересоналізаційними включеннями; суїцидальні думки; BDI=50 б алів ; СЖО=23 б али . Назви до малюнку: 1. Яблуко; 2. Метелик; 3. Сходи; 4. Квітка; 5. Молоток; 6. Прямокутник; 7. Браслет; 8. Око;

Малюнок 3. Приклад малюнку «примітивного» характеру.

Пацієнт В., 17 років; дистімія , депресивно-обсесивний синдром з дереалізаційно-депересоналізаційними включеннями; несуїцидальні самопорізи, суїцидальні думки; BDI=42 б алів ; СЖО=49 б алів . Назви до малюнку: 1. Сузір’я; 2. Набір символів; 3. Повтор; 4. Гральний кубик; 5. Гра; 6. Недороблене вікно; 7. Сліди ніг; 8. Місяць.

Малюнок 4. Приклад малюнку «сюжетного» характеру.

Пацієнт Ю ., 17 років; д истимія , депресивно-обсесивний та депресивно-деперсоналізаційно/депересоналізаційний синдроми; неодноразові суїцидальні спроби, стійкі суїцидальні тенденції ; BDI=20 б алів ; СЖО=96 б алів . Назви до малюнку: 1. Папуга; 2. Зуб; 3. Коробка; 4. Картинна галерея; 5. Шприц; 6. Надгробна плита; 7. Птах, що випадаю з гнізда; 8. Дерево з дуплом в якому живе сова.

Малюнок 5. Приклад малюнку «творчого» характеру.

Пацієнтка Л., 15 років; ДРП , тривожно-депресивний синдром; суїцидальні тенденції; BDI=42 б али ; СЖО=54 б али . Назви до малюнку: 1. Бактерії; 2. Динозавр google; 3. Свічки; 4.Картинна галерея; 5. Спостереження за метеликом; 6. Фортеця; 7. Салют; 8. Гриб.

Малюнок 6. Приклад малюнку «творчого» характеру.

Пацієнтка C., 1 6 років : д-з: ДРП, істеро-дисфорично-депресивний синдром, несуїцидальні самопорізи та суїцидальні фантазії; BDI = 37 б алів ; СЖО = 59 б алів . Назви до квадратів малюнку: 1. Кіт; 2. Цигарка-причина пожежі; 3. Захід на узбіччі; 4. Акорд для гітари; 5. Перемога; 6. Помста; 7. Метелики та бантик; 8. Стіни бачать більше.

Малюнок 7. Приклад малюнку «творчого» характеру.

Пацієнтка А., 18 років ; дистимія , і стеро-дисфорично-депресивний синдром з іпохондричними включеннями , н есуїцидальні самопорізи, суїцидальні думки; BDI = 30 б алів ; СЖО = 41 б алів . Назви до квадратів малюнку: 1. Хижак; 2. Перелітні птахи; 3. Акробат; 4. Пейзаж; 5. Меч; 6. Коробка з подарунком; 7. Сліди одного; 8. Маячня на колесах.

У табл. 5 наведено дані аналізу розподілу обстежених пацієнтів за змістовним типом зображення та особливостями малювання.

Таблиця 5. Розподіл обстежених пацієнтів, згідно WZT та за типом малюнку, відповідно до статі, абс. (%).

Типи	Всього, n=64	Юнаки, n=14	Дівчата, n=50	χ²-test, р
Примітивні	26 (41,3)	9 (64,3)	17 (34,7)	0,0473*
Сюжетні	20 (31,7)	4 (28,6)	16 (32,7)	0,7723
Творчі	18 (28,6)	1 (7,1)	17 (34,7)	0,0442*

* p<0.05

Так, було виявлено, що в цілому серед обстежених пацієнтів найчастіше (41,3 % випадків) зустрічався «примітивний» варіант малюнку зі статистично значущим їх майже з подвійним переважанням серед юнаків (в 1,85 рази частіше, ніж в дівчат, p=0,047). Тим не менш, саме у дівчат «примітивний» варіантом малюнків спостерігався при тяжкому перебігу ДР, згідно шкали BDI (у середньому 27,57±7,65 та 35,29±7,78 балів відповідно в юнаків та дівчат, р=0,043).

Розподіл між іншими варіантами малюнків в цілому серед обстежених склав по третині випадків. Але «творчі» малюнки статистично значно частіше виявлялися в дівчат у порівнянні з юнаками і з великим переважанням (у 4,89 разів, p=0,044), що вказувало на збереження творчих здібностей в них, навіть при тяжкому варіанті проявів ДР. Власне творчій потенціал кожної з них розглядався, як базова особистісна ресурсна зона в подальшій психотерапевтичній роботі.

Проведене тестування за опитувальником СЖО, насамперед, виявило значний брак внутрішньоособистісного відчуття усвідомленого (осмисленого) керування життям, як в цілому, так і за окремими субшкалами тесту. Так, 87,3% обстежених юнаків і дівчат (55 осіб) мали занижений загальний показник тесту СЖО відповідно до нижньої межи показників норми (≤87 балів, з урахуванням норм щодо статі): дві третини юнаків (9 осіб – 64,3% випадків) та майже всі дівчата (46 осіб – 93,9% випадків). Достовірно переважне зниження загальної цільоспрямованості у житті саме у дівчат (р=0,003) наявно впливало на важкість перебігу ДР, що підтверджувалося результатами за тестом BDI (див. табл. 4).

У табл. 6 наведено співвідношення середніх балів, отриманих при психодіагностичному дослідженні, до нормативу балів за кожною субшкалою опитувальника СЖО (з урахуванням норм щодо статі).

Отримані результати засвідчили, що співвідношення середніх балів у сукупності за субшкалами тесту склало в середньому в юнаків 55,1%, а в дівчат 29,7%. Тобто результативність самоусвідомлення, розуміння й сприйняття сенсів життя в юнаків склала «половину», а в дівчат – лише «третину» від усереднених нормативів за окремими процесами смисложиттєвих орієнтації. Було виявлено, шо юнакам найскладніше керувати процесом життя (50,2% від усередненої норми), а в дівчат труднощі викликали всі складові щодо субшкал тесту з найнижчими показниками за субшкалами «процес життя», «результат життя» та «локус контролю-Я» (від 20,1 до 23.1% від усередненої норми).

Таблиця 6 Розподіл обстежених хворих за балами середніми значеннями результату тесту СЖО, відповідно до статі, бали (Ме±Sd).

Загальний показник та субшкали СЖО	Юнаки, n=14	Норма для чоловіків	Дівчата, n=50	Норма для жінок
Загальний показник	60,06±17,83(58,0)*	103,10±15,03	24,22±17,9(25,3)	95,76±16,54
«Цілі в житті»	18,24±7,3(55,3)	32,90±5,92	12,8±5,44(43,5)	29,38±6,24
«Процес життя»	15,61±6,75(50,2)	31,09±4,44	5,83±5,34(20,1)	28,80±6,14
«Результат життя»	13,82±5,26(54,1)	25,46±4,30	5,03±4,52(21,5)	23,30±4,95
«Локус контролю-Я»	12,53±4,19(59,2)	21,13±3,85	4,28±4,12(23,1)	18,58±4,30
«Локус контролю-життя»	17,55±5,53(56,6)	30,14±5,80	11,54±6,0(40,1)	28,70±6,10

* % співвідношення середніх балів, отриманих при дослідженні, до нормативу балів за кожним з критеріїв (з урахуванням норм щодо статі), виділені показники ≤ 50%.

Проведене дослідження показало важливість застосування психодіагностичного дослідження в диференційній діагностиці ДР в підлітковому та молодому віці, враховуючи їх синдромальну поліморфність та коморбідність з іншими психопатологічними порушеннями, а саме з СрПв. Якщо застосування тесту BDI на даний час відноситься до рутинної практики в клінічній діагностиці ДР, то використання тестів WZT та СЖО в діагностичному процесі, насамперед, може допомогти у визначенні основних характеристик та процесів, пов’язаних зі стрес-вразливісті щодо особистості пацієнта, а також ресурсних зон та протективних психологічних механізмів. Це, в свою чергу, є основою вдосконалення визначення фокус-мішеней для невідкладного психотерапевтичного втручання з пацієнтами, котрі страждають на різні варіанти ДР в підлітковому та юнацькому віці, задля поліпшення ефективності подальшої психотерапевтичної роботи з ними.

Висновки .

Відповідно до результатів проведеного дослідження було виявлено, що в підлітковому та юнацькому віці ДР за нозологічним розподілом та рівнем важкості депресії, мали значні статеві відмінності в їх формуванні та перебігу. Так, було зафіксовано наявну тенденцію до формування хронічних форм ДР, котрі були діагностовані в 96,9% всіх обстежених, а ДРП достовірно переважав у дівчат у віці 15 – 17 років.

Серед обстежених пацієнтів превалювала істеро-депресивна симптоматика (65,6% випадків в цілому), яка також достовірно домінувала дівчат (74,0% випадків), як і синдром деперсоналізації-дереалізації. Тоді як у юнаків достовірно частіше діагностувалися депресивно-обсесивний та тривожно-депресивний синдроми (85,7 та 57,1% випадків відповідно).

Результати дослідження засвідчили 100% коморбідність ДР в підлітковому та юнацькому віці з різними маніфестними проявами СрПв щодо обстежених пацієнтів, кожен десятий з яких неодноразово здійснював суїцидальні спроби. Так, найчастіше ДР поєднувалися в обстежених з суїцидальними думками, котрі достовірно домінували у дівчат (72,0 % випадків), в яких також значно переважав рівень несуїцидальних самопорізів (70,0% пацієнток).

Проведене психодіагностичне дослідження довело можливості та діагностичну ефективність використання тестів BDI, WZT та СЖО у деференційній діагностиці ДР в підлітковому та юнацькому віці. Завдяки результатам тесту BDI, було виявлене значне переважання тяжкого перебігу депресії в обстежених в цілому (71,9% випадків) та серед дівчат (80,0% випадків).

Застосування WZT дозволило визначити основні особистісні характеристики вразливості щодо психологічних установок та світоглядних відчуттів в обстежених юнаків та дівчат, котрі наочно наведені у прикладах малюнків пацієнтів і проаналізовані за змістовним типом зображення та особливостями малювання з виділенням примітивного, сюжетного та творчого типів малюнків.

Відповідно до результатів за опитувальником СЖО, 87,3% всіх обстежених мали занижений загальний показник тесту щодо усередненої норми (з урахуванням норм щодо статі), а рівень самоусвідомлення та розуміння сенсів життя в юнаків склав в середньому 55,1%, а в дівчат – лише 29,7% у сукупності від усереднених нормативів за субшкалами тесту.

Результати дослідження можуть бути використані у клінічній практиці при наданні психіатрично-психотерапевтичної і медико-психологічної допомоги, як ефективний інструментарій диференційній діагностики щодо визначення тактики фармакотерапії та психотерапевтичної (психокорекційної) роботи з пацієнтами, котрі страждають на ДР в підлітковому та юнацькому віці.

Конфлікт інтересів: автори не мають жодного конфлікту інтересів, про який потрібно декларувати.

Фінансова підтримка: не задекларована.