Артеріальна гіпертензія (АГ) ‑ одне з найпоширеніших хронічних захворювань, а також основний фактор ризику розвитку ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда; судинних захворювань мозку, в тому числі інсульту 1. Доведено, що психологічні фактори впливають на захворюваність і смертність від серцево-судинних захворювань в тій же мірі, як демографічні і клінічні 2.

В США підвищений артеріальний тиск (АГ або передгіпертензія) виявляється у 14% школярів. Причому у 12% дівчаток і 14% хлопчиків протягом двох років передгіпертензія трансформується у АГ 3. В Україні підвищений АТ виявляється у 25,1% хлопчиків і 11% дівчаток, з віком у підлітків частіше зустрічається АГ, ніж передгіпертензія 4.

Розрізняють первинну (есенціальну) і вторинну (симптоматичну) АГ. Розвиток первинної АГ визначається рядом факторів, в тому числі велике значення має психосоціальний стрес 5. Проблема впливу індивідуально-типологічних властивостей особистості в генезі АГ розглядають з декількох позицій: певні риси особистості можуть сприяти розвитку АГ; під впливом хвороби відбуваються зміни особистості і загострюються певні її риси. У ряді досліджень вивчались риси особистості пацієнтів із АГ та неврастенією із використанням тесту Кеттелла 6.

Пацієнт може по різному реагувати та виконувати рекомендації лікаря. Ефективність лікування суттєво залежить від прихильності пацієнтів до нього (комплаєнсу). Відомо, що чоловіча стать асоціюється із неналежним контролем АТ 7.

До хронічних психологічних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань останнім часом стали відносити тип особистості Д (дистресорний) 8, що включає негативну збудливість (тенденцію відчувати у різних ситуаціях негативні дистресорні емоції: занепокоєння, гнів, поганий настрій, тривожність) і соціальне пригнічення (пригнічення емоцій і поведінкових реакцій при соціальних взаємодіях).

Метою дослідження було встановити особливості особистості, що визначають комплаєнс у хлопчиків підліткового віку із первинною АГ.

Дослідження проведено в Київському міському центрі діагностики та корекції вегетативних дисфункцій у дітей Дитячої клінічної лікарні №6.

Обстежено 30 хлопчиків 13-17 річного віку (середній вік 14,6±1,1 років), у яких за результатами добового моніторування АТ було виявлено АГ, при цьому за допомогою лабораторних та інструментальних досліджень виключено вторинний характер захворювання.

Комплаєнс оцінювали за допомогою анкети, запропонованої X. Girerd та співавт. (2001) 7. За наявності 3 та більше позитивних відповідей прихильність оцінювали як низьку, 1-2 позитивних відповідей ‑ як помірну, за відсутності позитивних відповідей — як високу. Тип Д особистості визначали за допомогою тесту DS-14, а характерологічні особливості підлітків – за допомогою методики багатофакторного дослідження особистості Р.-Б.Кеттелла.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили із використанням дисперсійного, кореляційного та факторного аналізу (метод головних компонент) із застосуванням програми Statistica for Windows 8.0. Для проведення факторного аналізу в первинну матрицю були включені такі показники: значення шкал «негативна збудливість» та «соціальне пригнічення» тесту DS-14, бальну оцінку комплаєнсу, значення стенів факторів тесту Кеттелла. Спочатку була отримана кореляційна матриця бального представлення вказаних характеристик. На підставі даної матриці методом «кам'янистого осипу» виділено 3 фактори особистісних характеристик. Була побудована первісна матриця факторних навантажень (кореляцій) показників, що вивчалися. Далі методом варімаксного вихідного обертання побудовано остаточна матриця факторних навантажень.

У 1 (3,7%) із 27 обстежених нами підлітків із первинною АГ за допомогою анкети X. Girerd відмічався високий комплаєнс, у 10 (37,0%) - помірний, у 16 (59,3%) – низький.

Тип Д особистості виявлено у 6 (20,0%) із 30 обстежених хлопчиків із первинною АГ. У пацієнтів із типом Д особистості (табл. 1) виявлявся в середньому низький комплаєнс (4,67±0,63 бали), тоді як у інших підлітків із АГ – в середньому тенденція до помірного комплаєнсу (2,55±0,36 бали), різниця була статистично достовірна (P<0,05).

Відмічено достовірний прямий кореляційний зв’язок між ступенем зниження комплаєнсу і значенням шкали «соціальне пригнічення» тесту DS-14 (r=0,43; P<0,01) та зворотний (r=-0,43; P<0,05) – із значенням стенів фактору N (прямолінійність-дипломатичність) тесту Р.-Б. Кеттелла.

При вивченні факторних навантажень (табл. 2) встановлено, що фактор 1 виявив високий зв’язок із ступенем зниження комплаєнсу (0,60), шкалами «негативна збудливість» (0,52) і «соціальне пригнічення» (0,66) тесту DS-14, такими рисами особистості (за даними опитувальник Р.-Б. Кеттелла), як занепокоєння (0,70), незалежність (0,65), радикалізм (0,61), твердість (0,75). Фактор 2 мав найтісніші кореляційні зв’язки із шкалою «негативна збудливість» (0,56) та такими рисами особистості, як напруження (0,81), розвинуте мислення (0,74), низька самооцінка (0,56), сором’язливість (0,53), підозрілість (0,51) і замкнутість (0,56). Фактор 3 продемонстрував високе факторне навантаження із емоційною стабільністю (0,80), свідомістю (0,69), високим самоконтролем (0,77), практичністю (0,65), впевненістю (0,50).

Доля дисперсії від загальної дисперсії була найвищою у фактора 1 (19,25%), а для факторів 2 і 3 становила відповідно 17,97% і 12,70%. Вказані три фактори загалом пояснюють майже 50% взаємозв’язків особистісних характеристик хлопчиків підліткового віку із первинною АГ (табл. 3). Звертає на себе увагу те, що фактори 1 і 2 поєднує висока негативна збудливість.

Отже, у більшості хлопчиків підліткового віку із АГ виявлено низький комплаєнс, а у решти – помірно знижений, і лише у 3,7% ‑ високий. Ступінь зниження комплаєнсу суттєво визначався рисами особистості підлітків. Особливо значимо на зниження комплаєнсу впливала така характеристика особистості типу Д, як соціальне пригнічення. Як відомо, з клінічної точки зору пацієнти типу особистості Д часто тривожні, мають похмуре уявлення про життя, відчувають себе напруженими і нещасними. Вони більш легко дратуються і рідше відчувають стан позитивного настрою. У той же час, вони менш схильні розділити негативні емоції з іншими людьми внаслідок страху відхилення і несхвалення.

Таблиця 2

Показники	Фактор 1	Фактор 2	Фактор 3
Негативна збудливість	0,52	0,56	-0,36
Соціальне пригнічення	0,66	-0,37	0,16
Комплаєнс	0,60	0,07	0,28
MD (самооцінка низька – висока)	-0,11	-0,56	0,37
A (замкнутість – відкритість)	0,03	-0,56	0,13
B (мислення не розвинуте - розвинуте)	-0,09	0,74	0,16
C (емоційна нестабільність - стабільність)	0,08	0,08	0,80
E (залежність – незалежність)	0,65	0,46	0,03
F (занепокоєність – безпечність)	-0,70	0,09	-0,08
G (безпринципність – свідомість)	-0,08	0,15	0,69
H (сором’язливість – сміливість)	0,44	-0,53	-0,08
I (твердість – чутливість)	-0,75	0,00	0,09
L (довірливість – підозрілість)	0,29	0,51	0,38
M (практичність – мрійливість)	-0,34	0,10	-0,65
N (простота – вибагливість)	0,02	0,15	-0,15
O (спокійна самовпевненість – почуття провини)	0,26	0,40	-0,50
Q1 (консерватизм – радикалізм)	0,61	0,01	0,33
Q2 (залежність – самостійність)	-0,01	-0,20	0,41
Q3 (самоконтроль низький – високий)	0,10	-0,07	0,77
Q4 (внутрішнє розслаблення – напруження)	-0,05	0,81	0,00
Дисперсія	3,40	3,32	3,26
Доля	0,17	0,17	0,16

Пацієнти типу Д також мають меншу кількість персональних зв’язків з іншими людьми і відчувають дискомфорт при спілкуванні з незнайомцями 9. Можливо саме ігнорування соціальних контактів і сприяє недостатній вмотивованості на виконання рекомендацій лікаря (низькому комплаєнсу).

Таблиця 3

Фактор	Дисперсія	% від загальної дисперсії	Кумулятивна дисперсія	Відносний кумулятивний вклад, %
1	3,85	19,25	3,85	19,25
2	3,59	17,97	7,44	37,22
3	2,54	12,70	9,98	49,92

За даними факторного аналізу нами відмічено особливо значне зниження комплаєнсу у пацієнтів із надмірно радикальним мисленням. Це поєднується із незалежністю та твердістю характеру та дистресом (занепокоєння, соціальне відчуження). Все це вказує на дистресорний характер фактору 1, а низький комплаєнс може погіршувати у даних пацієнтів результати терапії.

Нами відмічено також дистресорні прояви у пацієнтів із високими значеннями фактора 2 (тісні кореляційні зв’язки із негативною збудливістю, напруженням, низькою самооцінкою, сором’язливістю і замкнутістю при розвинутому мисленні). Такі невротичні риси, можливо, є результатом високої особистісної тривожності даних пацієнтів, що потребує додаткового вивчення. Фактор 3 відображає емоційну стабільність підлітків.

При вивченні факторних ваг встановлено, що у половини підлітків із дистресорністю (високі значення фактору 1) був надзвичайно низький комплаєнс (6 балів), у решти ‑ 2-3 бали; у підлітків із тривожністю (високі значення фактора 2) – комплаєнс був або помірно знижений (1-2 бали), або низький (4-5 балів). Підлітки із емоційною стабільністю (високі значення фактору 3) виявляли помірний (1 бал) або екстремально знижений комплаєнс (6 балів). Тому можна вважати, що схильність до дистресорного типу Д особистості та/або низький комплаєнс – це те, що поєднує пацієнтів із високими значеннями 1, 2 і 3 факторів і вказує на необхідність відповідної психокорекційної роботи, оскільки посилення прихильності до терапії та зменшення рівня стресу буде сприяти підвищенню ефективності лікування АГ хлопчиків підліткового віку.