Відповідно до статистичних даних в Україні поширеність хронічних алкогольних синдромів (хронічного алкоголізму) станом на 2010 рік складала 1308.27 на 100 тис. населення. В абсолютних числах це 598 962 осіб 1. Проблема надзвичайно актуальна для нашої країни.

Клінічні настанови переважно у якості терапії першої лінії для розладів, пов’язаних із вживання алкоголю, включаючи алкогольну залежність, рекомендують в якості основної терапії використовувати психологічні інтервенції. Так, Національний інститут здоров’я та клінічного вдосконалення, Великобританія, рекомендує використовувати мотиваційне інтерв’ю, когнітивно-поведінкову та сімейну терапію 2.

Однак при алкогольній залежності, після припинення/зменшення вживання алкоголю, пацієнт стикається із алкогольним абстинентним синдромом – дистресорним та потенційно небезпечним станом. Його прояви включають тремор, інсомнію, занепокоєння, нічні жахіття, пароксизмальне потіння, тахірдію, ажитацію, галюцинації тощо. В тяжких випадках можуть розвиватися судоми та кома.

Баклофен – це один із препаратів, агоніст рецепторів ГАМК-В, який часто використовується для полегшення цього стану. Згідно із результатами доклінічних досліджень цей препарат швидко знижує симптоми абстиненції при алкоголізмі, окрім того є дані щодо його ефектів відносно делірію 3.

Реальну ефективність баклофену дослідили Jia Liu та Lu-Ning Wang в рамках Кокранівського систематичного огляду.

За допомогою бібліографічних баз даних автори переглянули всі доступні роботи, присвячені цій темі. Лише 3 рандомізованих контрольованих дослідження із загальною вибіркою у 141 пацієнта були достатньої якості для включення у аналіз. Даних, які взяли із цих досліджень, було недостатньо для проведення мета-аналізу стосовно порівняння із плацебо.

В 2х дослідженнях порівнювали ефективність препарату із іншим активним лікуванням – діазепамом та хлордіазепоксидом. Вчені змогли переглянути лише результати порівняння із останнім препаратом.

Спираючись на це дослідження баклофен має схожу ефективність із хлордіазепоксидом. Але при цьому на кожну 1000 пацієнтів при використанні баклофену реєстрували 333 випадки побічних ефектів, а при використанні хлордіазепоксиду – тільки 133. Тобто перший препарат у 2.5 разів частіше призводив до небажаних ефектів.

Але, все ж, якість цих доказів було дуже низькою і вчені не рекомендують на них спиратись.

Згідно із заключенням авторів, доказів щодо ефективності чи безпеки баклофену недостатньо для будь-яких висновків. Для визначення його ефективності необхідне проведення подальших досліджень.