Копінг-стратегії та їх зв’язок з психоемоційним станом військовослужбовців у період медико-психологічної реабілітації

Abstract

Актуальність. Психологічна реабілітація військовослужбовців, які мали досвід участі у бойових діях, є критично важливим елементом для сприяння їхньому відновленню після пережитих фізичних і психоемоційних травм. Основоположним компонентом у процесі їхньої адаптації до бойових умов, є використання стратегій подолання стресу, відомих у наукових колах як копінг-стратегії. Саме ці стратегії відіграють надзвичайно важливу роль у реабілітаційному процесі, оскільки вони напряму впливають на успішність реалізації програм реабілітації та загальне поліпшення психологічного добробуту військовослужбовців, які брали участь у бойових діях [2]. Враховуючи специфіку військових операцій, для військовослужбовців копінг-механізми стають важливими засобами, які допомагають зменшувати тривогу, депресію та стрес. Це набуває особливої важливості під час реабілітаційного періоду.

Мета. Дослідити кореляційний зв'язок копінг-механізм та визначити його вплив на рівень тривоги, депресії та стресу у комбатантів, які перебувають на реабілітації.

Матеріали та методи. У вибірці взяли участь 50 військовослужбовців віком від 20 до 45 років, які проходять медико-психологічну реабілітацію в медичному закладі після участі в бойових діях. Для дослідження були використанні наступні психодіагностичні шкали:

• DASS-21 – для визначення наявності депресії, тривоги та стресу;
• Методика психологічної діагностики копінг-механізмів (E. Heim)- дозволяє вивчити 26 специфічних варіантів копінгу в різних ситуаціях, або типів поведінки при реагуванні на складні обставини та боротьбі зі стресом. Вони розділені на три основні сфери психічної діяльності: когнітивні, емоційні та поведінкові копінг-механізми.
• Аналіз кореляційні зв’язки між типами копінгу та психоемоційним станом.

Виклад основного матеріалу. Існує цілий спектр стратегій, які люди використовують, щоб ефективно боротися зі стресом, і ці стратегії відрізняються між собою за характером, так і за конкретними цілями, які вони переслідують. Одним з найбільш популярних та широко застосовуваних підходів є модель копінгу, яку розробили відомі дослідники Лазарус і Фолкман. Ця модель зосереджується на способах, якими індивіди змінюють своє ставлення до стресових факторів, адаптуючи своє мислення та поведінку, щоб впоратись з викликами, зменшити внутрішнє напруження та досягти емоційного благополуччя. Лазарус та Фолкман виділяють два головних види стратегій подолання стресу: орієнтовані на емоції та спрямовані на вирішення проблем. Першочергові стратегії спрямовані на зниження емоційного напруження і уникнення обставин, що провокують тривожність, тоді як наступні методи акцентуються на активному вирішенні проблем, що стають джерелом стресу. Інша важлива модель- це концепція копінг-механізмів за Еріком Хеймом, яка висвітлює кілька ключових стратегій для подолання стресу: активне вирішення проблем, ізоляція і уникнення, а також позитивне переосмислення. Хейм також наголошує на важливості соціальної підтримки та механізмів саморегуляції в процесі адаптації до стресу. Ця модель є надзвичайно корисною для військовослужбовців, оскільки допомагає визначити, які саме стратегії виявляються більш ефективними в умовах бойового стресу і як вони сприяють процесу реабілітації.

Реабілітація після бойового досвіду є складним і багатовимірним процесом, що охоплює медичні, психологічні та соціальні складові. Механізми подолання стресу відіграють важливу роль у зменшенні негативних наслідків стресу, сприяючи стабілізації емоційного стану і покращенню стійкості до психологічних травм [5].

Активне використання стратегій копінгу, зосереджених на вирішенні конкретних проблем, має потенціал значно покращити здатність військовослужбовців адаптуватися до складних обставин. Це допомагає їм більш ефективно справлятися з психологічними та емоційними наслідками травматичних подій, які вони можуть пережити. Подібні підходи не лише сприяють зміцненню стійкості в особі, але й підвищують загальне самопочуття, забезпечуючи кращу адаптацію у військовому середовищі. Військовослужбовці, які користуються емоційно орієнтованими стратегіями, нерідко стикаються з труднощами інтеграції в цивільне життя після демобілізації. Це пов’язано з тим, що такі стратегії спрямовані на тимчасове уникнення стресових ситуацій, а не на довгострокове вирішення проблеми. Отже, використання адаптивних копінг- стратегій, таких як позитивне переосмислення і активне вирішення проблеми, є важливим компонентом у процесі медико-психологічної реабілітації.[4]

Основна мета медико-психологічної реабілітації- зменшити тривожність, депресію та стрес, які часто виникають унаслідок бойових дій. Дослідження показують, що застосування стратегій, спрямованих на вирішення проблем, суттєва знижує рівень тривоги та депресії. Натомість емоційно-орієнтовані стратегії, особливо за умов тривалого стресу, можуть бути менш ефективними і навіть спричиняти емоційне вигорання. [1] Важливість впливу копінг- механізмів на розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР) важко переоцінити, адже вона грає ключову роль у психічному здоров’ї людей, які пережили травматичні події. Ґрунтовні дослідження в цій сфері систематично показують, що військовослужбовці, які навчилися майстерно використовувати адаптивні копінг-стратегії, стикаються з набагато меншим ризиком розвитку ПТСР, вони відчувають значно менше виражені симптоми депресії та інших негативних станів. [3]. Аналізуючи наукові джерела, можна стверджувати про існування зв’язку між активним  застосуванням певних копінг-стратегій і помітним зниженням негативних психічних наслідків, які зазвичай виникають у відповідь на надмірні стресові події.

У вході нашого дослідження ми отримали наступні показники: кореляційний зв'язок між тривогою, депресією та стресом має такі характеристики: тривога-депресія r = 0,168- слабкий позитивний зв'язок; тривога-стрес r = 0,345- помірно позитивний зв'язок ;депресія-стрес r = 0,308- помірний позитивний зв'язок. Кореляція між тривогою депресіє означає, що загалом, коли рівень тривоги підвищується, рівень депресії може трохи збільшуватись, але цей зв'язок дуже слабкий. Тривога не є сильною передумовою для депресії в даній вибірці. Кореляція між тривогою та стресом вказує на те, що коли рівень тривоги підвищується, рівень стресу також схильний зростати, але цей зв'язок у нашій вибірці середній. Це може свідчити про те, що військовослужбовці з високим рівнем тривоги зазвичай також відчувають більше стресу, але не завжди. Кореляційний зв'язок між депресією та стресом вказує на те, що коли рівень депресії зростає, рівень стресу теж може збільшуватись. Депресія і стрес можуть бути пов’язані, але не завжди прямо. Зв'язок між адаптивними та неадаптивними копінг стратегіями r =0,140- дуже слабкий позитивний зв'язок. Чи більше використовують адаптивні стратегії, тим дещо більше застосовуються й неадаптивні. Це може вказувати про те, що комбатанти не використовують виключно одну стратегію, а комбінують їх в різних ситуаціях. Неадаптивні- відносно адаптивні r =0,186- слабкий позитивний зв'язок-може свідчити про гнучкість або суперечливу поведінку в умовах стресу. Адаптивні- відносно адаптивні копінг стратегії r =0,07 майже нульовий зв'язок – може вказувати на те, що респонденти або чітко орієнтовані на конструктивну поведінку, або діють за іншими принципом- імпульсивно або ситуативно. Кореляційні зв’язки між копіг- стратегіями (тест Хейма) та емоційним станом DASS-21. Даний аналіз показав слабкі позитивні зв’язки між типами копінг-стратегій та рівнями тривоги, депресії а стресу. Значення коефіцієнту кореляції r не перевищують 0,21, що вказує на тенденції, але не на сильні залежності. Найвищий зв'язок прослідковується між адаптивними стратегіями й тривогою, що може вказувати на активізацію внутрішніх ресурсів у відповідь на загрозливі переживання. Найменші показники отримано в групі відносно адаптивних стратегій та депресією. Це може свідчити або про низьку ефективність цих стратегій, або про їх менш активне використання в емоційно напружених ситуаціях.

Висновки. Дослідження виявило, що існує помірно позитивний зв'язок між тривогою і стресом, а також між депресією і стресом, що свідчить про близьку взаємозалежність цих емоційних станів у військових після бойових дій. Кореляція між різними копінг-стратегіями показують тенденцію до використання як адаптивних, так і неадаптивних підходів до подолання стресу. Хоча зв’язки між цими стратегіями та рівнями тривоги, депресії й стресу залишаються слабкими, спостерігається загальна закономірність адаптивні стратегії частіше асоціюються зі зниженим емоційним напруженням. Ці результати підкреслюють важливість розвитку ефективних копінгових навичок у рамках реабілітаційної допомоги військовим.