Застуда – це одна із найбільш частих причин звернень до лікарів загальної практики. Окрім того, вона також є частою причиною зниження працездатності, пропуску роботи або школи. Існує доволі велика кількість вірусів, які здатні викликати симптоми застуди – ринорею, закладеність носа, чхання, біль у горлі, кашель, підвищення температури тощо. Навіть при інфікуванні одним і тим самим штамом вірусу симптоми можуть суттєво відрізнятись. Враховуючи, що застуда є вірусною інфекцією, антибіотики в цьому випадку не ефективні.

Зазвичай, причиною застуди є респіраторно-синцитіальний вірус, риновірус, вірус парагрипу та аденовірус. Причому риновірус відповідальний за 50-80% всіх випадків 1. Основними факторами швидкого поширення цієї хвороби є погана гігієна рук (незважаючи на те, що віруси нестійкі в навколишньому середовищі, цього часу може вистачити для інфікування) та великі скупчення людей 2.

Вже майже століття для лікування застуди використовують вітамін С. Вперше з такою метою його почали використовувати з 30х років минулого століття, а популярним цей засіб став з 1970х років, коли Нобелівський лауреат Лайнус Полінг в рамках одного із перших рандомізованих контрольованих досліджень продемонстрував його потенційну дієвість при цьому стані 3. Як це не дивно, незважаючи на цілу низку нових доказів, ці дані почали переглядати тільки відносно нещодавно.

В рамках досліджень на тваринах було продемонстровано, що вітамін С потенційно може впливати на резистентність організму до різних інфекцій, в тому числі й вірусних 4. А отже, теоретично, він може грати таку саму роль і у людини.

Згідно із сучасними поглядами, вітамін С приймає участь у таких важливих імунних процесах, як фагоцитоз та хемотаксис лейкоцитів, пригнічення реплікації вірусів, вироблення інтерферону 5. Окрім того він є сильним антиоксидантом.

В класичній роботі Лайнуса Полінга, яка підтверджувала ефективність вітаміну С при застуді, автор порівнював випадки застуди і виявив, що при вживанні цього вітаміну ризик захворіти зменшувався. Різниця була статистично достовірна (р=0.003). Те ж саме автор помітив при порівнянні кількості днів, проведених із хворобою. І в цьому випадку вітамін С у порівнянні із плацебо зменшував цей показник із надзвичайною статистичною достовірністю (p<0.001) 3. Великий авторитет Нобелівського лауреата довгий час не дозволяв переглянути ці результати.

Враховуючи велику розповсюдженість рекомендацій щодо використання вітаміну С у профілактиці та лікуванні застуди, у 2013 році Harry Hemila, автор численних робіт щодо впливу цього вітаміну на імунну систему, та Elizabeth Chalker провели систематичний огляд та мета-аналіз всіх доступних досліджень, присвячених цій тематиці 6. Робота була проведена в рамках Кокранівського співробітництва – однієї із форм кооперації вчених для систематизації доказової бази з приводу діагностики, профілактики та лікування різних хвороб.

Після огляду всіх опублікованих робіт автори відібрали 44 із найліпшим дизайном для подальшого аналізу. Результати аналізу виявились доволі суперечливими.

Випадки інфікування при регулярному прийом вітаміну С. Якщо брати загальну популяцію, автори не знайшли достовірного ефекту цього вітаміну щодо попередження виникнення застуди. Єдиний виняток – це спортсмени у період серйозних фізичних навантажень (марафонці, лижники, солдати на завданнях в умовах низьких температур).

Тривалість застуди при регулярному профілактичному використанні вітаміну С. Аналіз виявив, що, дійсно, регулярний прийом цього вітаміну протягом досліджуваного періоду до хвороби знижував тривалість застуди у дітей на 14%, а у дорослих – на 7%. Ефект був достовірний, але все ж невеликим. Так, якщо тривалість застуди у дитини 6 діб, то із використанням вітаміну С – 5 діб та 4 години, а для дорослого – 5 діб та 14 годин. Зазначимо, в цих дослідженнях вітамін С приймали тривалий час і в більшості доза складала 1 г/доба.

Тяжкість застуди при регулярному профілактичному використанні вітаміну С. Згідно із отриманими даними регулярний прийом дозволяв знизити тяжкість симптомів застуди на 5%. Знову ж так, вітамін приймали регулярно протягом тривалого часу.

Прийом вітаміну С під час застуди. Зазвичай в цих дослідженнях учасники приймали великі дози вітаміну – від 4 до 8 мг/доба. Автори огляду не знайшли доказів того, що таке лікування допомагає зменшити тривалість застуди та її тяжкість.

Інфікування добровольців. Такі дослідження теж мали місце. Всього їх було проведено 3. В 2х із них автори не знайшли будь-яких ефектів вітаміну С на тривалість застуди та її тяжкість. В ще 1му – такий ефект знайшли тільки для тяжкості симптомів на 4 день, але не для тривалість хвороби.

Побічні ефекти. Особливої різниці між частотою побічних ефектів між тими, хто приймав вітамін С у високих дозах (>1 г/доба), та тими, хто приймав плацебо, помічено не було (реєструвались у 5.8% та 6% відповідно).

У своїх висновках автори зазначають наступні моменти:

Таким чином, згідно із думкою авторів, наявних доказів недостатньо для рутинного використання вітаміну С для профілактики та лікування застуди. Так, в деяких роботах вітамін С дещо знижував тяжкість і тривалість застуди, але ці дані не підтвердились в декількох якісних дослідженнях. Автори рекомендують проведення додаткових рандомізованих контрольованих досліджень для з’ясування групи пацієнтів, яким прийом вітаміну С все ж може бути показний (наприклад, при деяких генетичних особливостях).