Emotional Vulnerability and Eating Scripts: Towards a Personalized Approach in Binge Eating Correction

Abstract

Relevance. Within the structure of eating disorders, binge eating disorder (BED) stands out as a clinically significant form, demonstrating a close association with emotional dysregulation, high levels of alexithymia, and deficits in emotional intelligence. Of particular interest is its association with chronic somatic pain, which not only co-occurs with BED but is also shaped by shared mechanisms of psycho-emotional dysregulation. At the same time, unified models of the psychosocial pathogenesis of BED remain fragmented, complicating the development of effective personalized intervention programs..

Objective. To identify the emotional and social factors associated with the severity of binge eating manifestations depending on the premorbid type of eating behavior, with the aim of developing targeted medical and psychological correction strategies.

Methods and Materials. The study included 163 patients with BED. BES, HADS, TAS-20, and Hall’s Emotional Intelligence Test were used. Premorbid eating behavior was categorized as emotional, compulsive, or situational. Correlation and regression analyses were performed to determine associations between psychosocial factors and BED severity.

Results. Significant relationships were found between emotional state, alexithymia, emotional intelligence, and BED severity. Gender-specific emotional responses and eating behavior types modified these correlations. Patients with compulsive eating showed the lowest levels of emotional intelligence and the highest anxiety and depression scores. Quality of life significantly deteriorated under conditions of high BMI, alexithymia, and emotional maladjustment.

Conclusions. Premorbid psychosocial patterns of eating behavior are relevant targets for personalized psychotherapeutic interventions in BED. Accounting for individual affective functioning and social context allows more effective modification of behavioral patterns and improved quality of life in patients.

Актуальність

Розлади харчової поведінки, зокрема нападоподібне переїдання (РНП), є значущим клінічним і соціальним викликом сучасної психіатрії та медичної психології. РНП є складним феноменом, що поєднує психоемоційні, соціальні та нейробіологічні механізми, які визначають його етіопатогенез та клінічні прояви. У структурі розладів харчової поведінки саме РНП демонструє найвищу поширеність, при цьому характеризується високим ступенем коморбідності з афективними, зокрема депресивними та тривожними розладами, хронічним соматичним болем, що значною мірою ускладнює діагностику і терапевтичну корекцію [1-4]. В наукових дослідженнях засвідчено роль таких чинників, як, алекситимія, низький рівень емоційного інтелекту, у становленні розладів харчової поведінки.

Алекситимія, як нездатність до розпізнавання і вербалізації власних емоцій, знижує можливості емоційного саморегулювання, що, своєю чергою, сприяє формуванню дезадаптивної харчової поведінки [5]. Пацієнти з РНП мають значно вищі показники емоційної дисрегуляції, ніж контрольна популяція, що проявляється схильністю до пригнічення афекту, румінацій, імпульсивної реакції на психоемоційний дистрес [6]. У пацієнтів із РНП виявляється стійке зниження емоційного інтелекту, зокрема в аспектах розпізнавання, усвідомлення та регуляції власних емоцій, що суттєво підвищує ризик емоційно зумовленого переїдання та знижує ефективність самоконтролю у станах емоційного дистресу [7]. Втім, системне вивчення впливу цих чинників з урахуванням преморбідного типу переїдання є недостатньо представленим у літературі.

Підвищення частоти РНП, його тісний зв’язок із ожирінням, психоемоційним станом та психоемоційною дезадаптацією, з погіршенням якості життя пацієнтів обумовлює необхідність пошуку нових підходів до діагностики, профілактики та терапії цього стану. Особливої уваги набуває дослідження преморбідних поведінкових шаблонів, що передують формуванню РНП, зокрема ситуативного, емоційного та компульсивного типів переїдання. Емоційне переїдання пов’язане з прагненням нейтралізувати негативний афект за допомогою їжі; компульсивне — з неможливістю контролю імпульсу; ситуативне — з поведінковими патернами, що закріплюються в соціально зумовлених контекстах [8]. Комбінація кількох типів преморбідного переїдання у межах одного клінічного випадку ускладнює терапевтичну стратегію, однак водночас відкриває простір для персоналізованого підходу до корекції.

Варто зауважити, що вагому роль у розвитку РНП відіграють і соціальні предиктори; зокрема несприятливе психосоціальне середовища в дитинстві (емоційне нехтування, критичні висловлювання щодо зовнішності, дефіцит підтримки) розглядається як предиктор подальших компульсивних форм харчової поведінки. Досвід психотравми, зокрема в дитячому або підлітковому віці, асоціюється з формуванням дисфункцій прив’язаності, підвищеною тривожністю та нейровегетативною гіперреактивністю, що створює підґрунтя для емоційно-опосередкованого переїдання. Вагова стигматизація, особливо в періоди формування особистісної ідентичності, поглиблює почуття меншовартості, сорому та соціальної ізоляції, які стають тригерами подальшого переїдання [9, 10].

Існуючі моделі патогенезу РНП — когнітивно-поведінкова, афективно-регуляторна, імпульсивно-нейробіологічна — кожна з яких акцентує на певному аспекті розладу, лише частково пояснюють його поліетіологічну природу. У цьому контексті біопсихосоціальна модель є найбільш адаптивною до сучасних уявлень, оскільки інтегрує нейробіологічні дані з клінічно значущими психоемоційними і соціальними змінними [2, 7, 9-11]. Разом із тим, вітчизняні джерела вказують на недостатню розробленість уніфікованих схем психосоціального супроводу осіб із РНП, особливо з урахуванням індивідуально-психологічного профілю [12].

Актуальним постає пошук патопсихологічних маркерів, які можуть слугувати підґрунтям для персоналізованої психокорекції та вторинної профілактики РНП. Комплексний аналіз соціально-демографічних, психоемоційних і поведінкових чинників дозволяє глибше зрозуміти механізми патологічної харчової поведінки та створити основу для цільових медико-психологічних втручань.

Перспективним напрямком клінічної практики виступає розробка персоналізованих програм медико-психологічної корекції з урахуванням преморбідного типу переїдання, емоційної вразливості, рівня алекситимії та стресостійкості пацієнта. Попередні результати таких програм свідчать про статистично значуще зменшення частоти нападів переїдання, тривожності, депресивних проявів та покращення якості життя [13, 14].

Таким чином, міждисциплінарне осмислення феномену нападоподібного переїдання з урахуванням психоемоційних і соціальних чинників, преморбідної структури харчової поведінки та біопсихосоціального контексту створює підґрунтя для розробки цільових, доказово обґрунтованих стратегій клінічної допомоги.

Матеріали і методи

Дослідження проводилося у форматі відкритого когортного аналізу за участі 163 пацієнтів з клінічно верифікованим розладом нападоподібного переїдання (РНП), що зверталися за психотерапевтичною або психіатричною допомогою в амбулаторні підрозділи психосоматичної служби. Усі учасники надали письмову інформовану згоду відповідно до положень Гельсінської декларації, дослідження було схвалене локальною етичною комісією.

Для оцінки тяжкості розладу використовувалась шкала Binge Eating Scale (BES). Рівень тривожних і депресивних симптомів визначався за допомогою Госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS). Ступінь алекситимії оцінювався за шкалою Toronto Alexithymia Scale (TAS-20). Оцінка емоційного інтелекту здійснювалась за методикою Г. Холла у модифікації з валідованим українським перекладом.

Пацієнти були розподілені на три основні підгрупи згідно з преморбідним типом харчової поведінки: емоційний, компульсивний та ситуативний. Тип визначався шляхом клінічного інтерв’ювання та аналізу анамнезу згідно з актуальними класифікаціями.Статистичний аналіз проводився із використанням програм Jamovi та SPSS. Було застосовано методи описової статистики, коефіцієнти Спірмена та Пірсона, U-критерій Манна–Вітні, а також одно- і багатофакторні регресійні моделі. Рівень статистичної значущості встановлювався як p < 0,05.

Результати

Аналіз психоемоційного стану пацієнтів з розладом нападоподібного переїдання (РНП) виявив ознаки афективних розладів, а саме високий рівень тривоги та депресії у загальній вибірці, з вираженими статевими відмінностями. Зокрема, чоловіки мали достовірно вищі показники за шкалами HADS-A (p=0,001) та HADS-D (p=0,003), демонструючи переважання клінічно значущої тривоги (63,1%) і депресії (56,9%) порівняно з жінками (відповідно 48,0% і 40,8%).

Було встановлено позитивну кореляцію помірної сили між тяжкістю переїдання (BES) та показниками тривоги (ρ=0,647; p<0,001) й депресії (ρ=0,583; p<0,001). Гендерна диференціація цього зв’язку засвідчила його вищу виразність у жінок (ρ=0,705 для тривоги; ρ=0,670 для депресії), що вказує на більшу афективну вразливість жіночої когорти (p<0,05).

При аналізі типів преморбідної харчової поведінки виявлено, що зв’язок між тривогою і тяжкістю переїдання є стабільним серед пацієнтів усіх груп (емоційний тип — ρ=0,640; ситуативний — ρ=0,594; компульсивний — ρ=0,409) (рис. 1).

Рисунок 1. Кореляція тяжкості переїдання (BES) із тривогою (HADS-A) залежно від переважаючого преморбідного психосоціального типу переїдання.

Щодо депресії, то статистично значущі кореляції були притаманні емоційному (ρ=0,570) і ситуативному типам (ρ=0,584), тоді як у підгрупі з компульсивним переїданням зв’язок був незначущим (ρ=0,340; p=0,104) (рис. 2).

Рисунок 2. Кореляція тяжкості переїдання (BES) із депресією (HADS-D) залежно від переважаючого преморбідного психосоціального типу переїдання.

Тяжкість компульсивного переїдання виявилась найбільш пов’язаною з інтенсивністю тривоги та депресії: від дуже низьких показників HADS при легкому ступені до максимальних при дуже тяжкому (HADS-A: 7 → 18; HADS-D: 4 → 17; p<0,001).

Рівень алекситимії в середньому становив 64,5 ± 9,3, причому 69% пацієнтів мали клінічно виражену або ймовірну алекситимію. Встановлено позитивну кореляцію алекситимії з тяжкістю переїдання (ρ=0,324; p<0,001), яка, однак, була істотно значущою лише в жінок (ρ=0,245; p=0,015), але не в чоловіків (ρ=0,186; p=0,137).

Додатково було виявлено, що значна частина пацієнтів (понад 40%) повідомляли про наявність стійкого соматичного болю неясної етіології, переважно в ділянках шлунково-кишкового тракту, голови та опорно-рухового апарату. Цей біль мав хронічний характер, не був пов’язаний з об’єктивними соматичними порушеннями, проте достовірно корелював з високими показниками тривожності (ρ=0,521; p<0,01), алекситимії (ρ=0,436; p<0,05) та зниженим рівнем емоційного інтелекту (ρ=–0,482; p<0,05).

Найвищий рівень алекситимії (TAS: 77,4 ± 6,2; p<0,001) спостерігався у пацієнтів з дуже тяжким компульсивним переїданням, де 100% учасників мали клінічно виражену алекситимію (рис. 3)

Рисунок 3. Кореляція тяжкості переїдання (BES) та алекситимії (TAS) залежно від психосоціального типу переїдання.

Емоційний інтелект, згідно з тестом Гола, виявився достовірно вищим у жінок за більшістю шкал: емоційна обізнаність (p=0,002), самомотивація (p<0,001), емпатія (p<0,001), розпізнавання емоцій інших (p<0,001). Загальний рівень EQ був нижчим у чоловіків (p<0,001). Наявність високого рівня емоційного інтелекту реєструвалася лише серед жінок (17,4%), у чоловіків — жодного випадку.

Тяжкість переїдання статистично значущо негативно корелювала з усіма компонентами емоційного інтелекту, з найвищими коефіцієнтами для емпатії (ρ= –0,611) та загального балу EQ (ρ= –0,692; p<0,001). При цьому зв’язок був сильнішим у жінок за всіма шкалами (p<0,05).

При емоційному типі переїдання спостерігалась найсильніша негативна кореляція між EQ та BES (ρ= –0,721; p<0,001), у ситуативному — помірна (ρ= –0,659), у компульсивному — слабка і незначуща (ρ= –0,379; p=0,068) (рис. 4).

Рисунок 4. Кореляція тяжкості переїдання (BES) та загального балу тесту Гола залежно від психосоціального типу переїдання.

Обговорення

Отримані результати підтвердили гіпотезу про мультифакторну природу нападоподібного переїдання (РНП), в основі якого лежать складні взаємозв’язки між афективною сферою, преморбідними поведінковими патернами та соціально-психологічними характеристиками особистості. Висока поширеність тривожних і депресивних симптомів, в тому числі соматизованих, виявлена у досліджуваній когорті, корелює з даними зарубіжних авторів щодо емоційної детермінованості харчової поведінки у пацієнтів з РНП.

Гендерні відмінності в інтенсивності емоційної симптоматики й кореляціях з тяжкістю переїдання свідчать про різні механізми афективної дезрегуляції. Жінки частіше демонструють афективну вразливість і недостатню емоційну саморегуляцію, тоді як у чоловіків домінує алекситимічний профіль, що може сприяти формуванню більш автоматизованих форм переїдання.

Виявлені зв’язки між алекситимією, емоційним інтелектом та тяжкістю переїдання підкреслюють необхідність впровадження програм емоційно-когнітивного тренінгу, спрямованого на покращення афективної обізнаності та емоційної саморегуляції у цієї групи пацієнтів.

Важливо зазначити, що хронічний соматичний біль, який не мав органічного підґрунтя, виявився значущим клінічним супутником РНП. Його зв’язок з тривожністю, алекситимією та емоційною дезрегуляцією дозволяє розглядати біль не лише як тілесний симптом, а як компонент складної психосоматичної реакції на хронічний емоційний стрес. Це вимагає більшої уваги до тілесних скарг пацієнтів з розладами харчової поведінки, особливо в тих випадках, коли медична діагностика не дає чіткої соматичної відповіді.

Таким чином, персоніфікований підхід, що враховує як тип преморбідної харчової поведінки, так і афективні та соціальні характеристики пацієнта, дозволяє підвищити ефективність психокорекційних заходів та покращити прогноз у пацієнтів з РНП.

Висновки

РНП має тісні взаємозв’язки з психоемоційним станом, зокрема проявами афективної патології (тривога, депресія), больовими проявами, алекситимією та низьким рівнем емоційного інтелекту, що підтверджує його психосоматичну природу та вимагає комплексної психодіагностики. Виявлені гендерні відмінності у прояві емоційного дистресу, афективній вразливості та психоемоційних кореляціях обумовлюють доцільність гендерно чутливих інтервенцій.

Тип преморбідного переїдання модифікує клінічні прояви РНП: емоційне та ситуативне переїдання мають тісніший зв’язок із афективним фоном і рівнем емоційного інтелекту, тоді як компульсивне — з автоматизмом поведінкової відповіді та алекситимією. Індекс маси тіла, показники тривоги та депресії, алекситимія і зниження емоційного інтелекту є статистично значущими предикторами тяжкості РНП та рівня якості життя пацієнтів.

Врахування преморбідних психосоціальних патернів харчової поведінки має ключове значення для розробки персоналізованих програм психотерапії, що поєднують модулі розвитку емоційного інтелекту, роботи з алекситимією, корекції афективних розладів та психосоматичних проявів, зокрема хронічного болю.