Серед тяжких злочинів проти особистості особливе місце займають злочини проти статевої недоторканості. Характерною рисою цього виду злочинності є те, що його найнебезпечнішим проявом є насильницькі злочини (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом). Саме ці злочини часто бувають пов’язані з іншими формами злочинного насильства – вбивствами, нанесенням шкоди здоров’ю різного ступеня тяжкості, побоями, катуваннями тощо. Потерпілим, крім фізичних ушкоджень, наносяться ще й психологічні травми, які можуть зруйнувати все подальше життя людини [1].

Боротьба із злочинністю, і, зокрема, сексуальною злочинністю, є одним з найважливіших напрямів забезпечення національної безпеки України. Право на сексуальну свободу, право на сексуальну недоторканість, право на недоторканість сексуального життя є похідними від особистих прав людини, а саме права на свободу і особисту недоторканість, недоторканість приватного життя [2]. Громадська небезпека цього виду правопорушень визначається рядом несприятливих тенднцій в її структурі та динаміці, що визначає високу значущість проблеми судово-психіатричної оцінка осіб, які скоїли насильницькі дії проти статевої недоторканості і статевої свободи особистості. У структурі сексуального насильства виявляється зростання агресивності, жорстокості злочинців, зростання числа тяжких зґвалтувань, серійної сексуальної агресії [3].

До останнього часу не розроблено чiтких критерiїв судово-психiатричної оцiнки психiчних розладiв у осiб, якi скоїли сексуальнi правопорушення, зокрема критерiiв “обмеженої осудностi”. Виходячи з цього комплексне дослiдження осiб, об”єднаних загальною ознакою-наявнiстю елемента агресiї в структурi сексуальної протиправної поведінки являeться актуальним та своєчасним для виявлення чітких критерiiв оцінки їх психiчного стану.

Метою було на основі дослідження клініко-патопсихологічних, соціально-демографічних закономірностей протікання психічних розладів, застосовуючи метод ситуаційного аналізу розробити критерiї судово-психiатричної оцiнки, з виділенням групи "обмежено осудних" щодо осiб (підозрюваних, обвинувачених), які скоїли злочини на сексуальному грунтi.

Для досягнення мети обстеження використовувалися наступні методи: інформаційно-аналітичний, клініко-психопатологічний, соціально-демографічний, експериментально-психологічний, метод ситуаційного аналізу, експертний, статистичний.

Предметом дослідження були психічні та поведінкові розлади у осiб, які скоїли злочини на сексуальному грунтi.

Дослідження ґрунтується на основі аналізу суцільної вибірки з підекспертних, які скоїли кримінальні правопорушення на сексуальному підґрунті та знаходилися на судово-психіатричній експертизі в Київському міському центрі судово-психіатричної експертизи з 2000 р. по 2015 р. (протягом 16 років), усього досліджено 287 підекспертних.

Збір інформації проводився шляхом викопіювання даних з різних офіційних документів: медичних карт стаціонарного хворого, матеріалів кримінальної справи, актів СПЕ в спеціально розроблену карту обстеження, яка містить загальні відомості про підекспертного та експертизу, анамнестичні, соціально-демографічні, клінічні та індивідуально-психологічні особливості підекспертних, дані про особу потерпілого, кримінал та посткримінальну ситуацію, поведінку підекспертного в період проведення СПЕ.

З метою визначення взаємозв’язку між ступенем порушення можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними та вирішенням експертних питань, усі спостереження були розподілені на 2 групи порівняння: 1 група – 200 спостережень: підекспертні, визнані «осудними»; 2 група – 14 спостережень: підекспертні, визнані «неосудними»; 3 група – “обмежено осудних” – 73 спостереження. Ця група - в основному (71 спостереження) була сформована штучно з 1-ої групи – "осудних", виходячи з концепції “обмеженої осудності”.

Концепція обмеженої осудності базується на системному підході до поняття “обмежена осудність”, який розроблявся в українській судовій психіатрії В.Б. Первомайським та методологічній позиції “особистість-діяльність” Ф.В. Кондратьєва [4,5].

Діагностика парафілій, визначення її форм та типів проводилася згідно критеріїв діагностики МКХ-10, а також дефініцій, прийнятих у вітчизняній психіатрії. Девіації (від - збиватися з шляху; синоніми - парафілії, парапатії, парэрозии, сексуальні парастезії, перверсітети), різні форми відхилень від загальноприйнятих в рамках даної етнічної культури форм статевої поведінки [6,7].

Для оцінки кореляції між nominal змінними, наприклад, стать та серійність або “група осудності” та “тип особистості” широко використовуються показники Cramer’s V та phi[8]. Останній коефіцієнт, у свою чергу, застосовується при не більше 2х категорій у змінній (наприклад, стать – чол або жін та серійність – є або немає (2х2). Cramer’s V можна використовувати при будь-якому числі категорій. Залежність сили кореляцій від числа категорій представлена в Таблиці 1.

Проблема показника Cramer’s V в тому, що для більших значень DF не існує загальноприйнятих реферетних показників. Саме тому далі Cramer’s V буде перераховано у Cohen’s w за формулою w = V √ (a-1), де а, це к-ть колонок - 1. Оскільки у якості колонок нижче представлені групи (3-1 = 2), тобто можна спростити до V*1.4142. При цьому, к-ть колонок не має перевищувати к-ть рядків. В останньому разі буде використано стандартний Cramar’s V.

Гіпотезою дослідження в цьому випадку є те, що якщо справді є необхідність створювати нову категорію для «обмежено осудних», то ми будемо бачити кореляцію для багатьох показників, тобто певні властивості суб’єктів будуть, дійсно, притаманні тільки цій групі.

Кореляція між групами «осудні»-«неосудні»-«обмежено осудні» (штучно створена група):

Для подальшого аналізу було проведено попарне порівняння груп, а саме «обмежено осудних» із неосудними та «обмежено осудних» із осудними. Гіпотеза полягає у тому, що емпірично створена група «обмежено осудних» має мати відмінні показники із іншими групами. Для цього був використаний метод оцінки відносного ризику, який використовується для двох дихотомічних змінних (2 номінальні змінні, які мають тільки по 2 категорії).

Вираховування сили кореляції за показниками продемонструвало, що після введення емпірично виділеної групи «обмежено осудних» спостерігається кореляція (середня та сильна) між групою «осудності» та наявністю алкогольного сп’яніння, характером СНД, діагнозом при експертизі, мотивацією СНД, типом особистості, домінуючою емоцію, способом скоєння СНД, клішованістю та серійністю. «Обмежено осудні» від «осудних» достовірно та значно відрізняються по таких дихотимічних показниках, як клішованість, серійність, скоєння СНД самостійно чи у складі групи, та чи було сп’яніння під час СНД. Отже, ці групи дійсно є гетерогенними та виокремлення групи «обмежено осудних» щодо злочинів на сексуальному грунті є виправданим.