Останніми роками українське волонтерство набирає значимих обертів, порівняно із попереднім станом. Негативним явищем сьогоднішнього волонтерства та роботи в неурядовій організації є професійне вигорання – стан фізичного, емоційного або мотиваційного виснаження, що характеризують порушенням продуктивності роботи та втомою, підвищенням схильності до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю чи інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, наявною тенденцією до розвитку фізіологічної залежності та суїцидальної поведінки. Об’єднання «Форум НДО в Україні» провело дослідження за допомогою авторського опитувальника з обстеженням понад 400 працівників недержавних об’єднань щодо наявності емоційного вигорання, а також превенції і корекції цього стану. За результатами дослідження високий і дуже високий рівень професійного вигорання мали 41,9% працівників недержавних організацій, ще 35,9% знаходились в зоні підвищеного ризику. Профілактика емоційного вигорання, вимагає певного інформування, наснаження, наділення ресурсами, підтримки з боку оточуючих та рефлексивного забезпечення. Оскільки система профілактики та підтримки для працівників соціальної сфери працює ще недостатньо, персонал неурядової організації та волонтери часто вдаються до неефективних копінг-стратегій подолання професійного стресу (уникнення, усамітнення, демонстрація агресивної поведінки).

Ми проводили включене спостереження у волонтерській команді проекту «Родинна реабілітація учасників АТО», від БО БФ «Міжнародна Асоціація підтримки України» (IASU). Почали дослідження і збір даних, які ще ведуться. До роботи було залучено понад 20 осіб: волонтери та працівники організації. Була застосована модель роботи в трупі Театру пригноблених (трупа «Theatre Open Doors»), яка раніше виявилася ефективною в роботі з різними групами глядачів.

Методика Театру пригноблених спрямована на роботу із неефективними стратегіями поведінки та заміну їх ефективними: ми спостерігали вплив такого інструменту на стратегію поведінки (учасники після вистави були готові практикувати ефективніші стратегії поведінки, комунікації), емоційний стан (після роботи з трупою він помітно поліпшувався, відбувалось емоційне розвантаження), мисленнєві процеси (після вистав виникали кола рефлексії, у яких продовжувалось обговорення порушених тем), ставлення до об’єкта та міжособистісні стосунки (учасники вистави помічали вплив своїх вчинків на інших членів оточення, клієнтів та намагались практикувати ненасильницьку та асертивну комунікацію). Протягом гри відбувався викид негативних емоцій у творчому пориві, а також перетворення його на позитивні емоції. Тож ми використовували форму-театр і театр образів. Окрім цього метою була зміна культурних патернів, влаштування життя певної спільноти (чи команди) через інновації.

Досвід показав, що у ситуації наростання стресу та розвитку емоційного вигорання, волонтера (і працівника ГО) може «врятувати» своєчасна рефлексія, можливість висловити емоції, навички подолання стресу, підвищення обізнаності щодо діяльності, а також вироблення ефективних стратегій поведінки у різних ситуаціях взаємодії. У методиці соціального театру на цьому і сконцентрована увага.

Розвиток волонтерських рухів супроводжує виникнення нових проблем, зокрема потреби у профілактиці емоційного вигорання. Існує певна кількість технологій профілактики професійного вигорання, але не кожне волонтерське об’єднання забезпечене такими інструментами достатньо. Інноваційним видом групової профілактичної роботи виступає технологія соціального театру, яка спрямована на інформування, рефлексію, підтримку, наснаження та наділення ресурсом.